N34-35

Содержание:
Сделано в Украине, сделано для Украины!
Завод «СВЕТ ШАХТЕРА»: мы обеспечиваем высокое качество и передовые технологии
Надежность и безопасность, проверенные временем
Путь к успеху показывает КОМПАС-3D
Світова економіка: підсумки-2006, прогнози-2007
Tellure Rota в Украине
«Алмаз» - не камень дорогого украшения
Виставковий бізнес України
Металлургическая элита на «Металл-Экспо’2006»
Меридиан зеркального отражения
«Промышленность. Инвестиции. Технологии»: выставка-форум в Кривом Роге

Слово редактора

Міф про первинне накопичення

Первинне накопичення, за Марксом, - це процес відокремлення працівника від засобів виробництва.

Чому розмови щодо процесу первинного накопичення, який нібито відбувається в Україні, це не більш ніж розповіді про подвиги міфологічних персонажів? Тому що цього процесу у нас не було та й бути не могло, адже у часи СРСР держава міцно тримала у своїх руках практично усі засоби виробництва, і вже тоді працівник був від них відокремлений. Отже теоретичного виправдання тотальної «прихватизації» немає.

Пестять слух уперті чутки, що настануть часи, коли ми житимемо «як усі нормальні люди». Ну, можливо, не ми, а наші діти або, принаймні, онуки. Бо коли йшло первинне накопичення капіталу на Заході, там теж чинилися усілякі неподобства. Але ж тепер вони як сир у маслі катаються - не лише капіталісти, а й прості люди…

Ми не будемо окремо зупинятися на тому, що і у нас вже є люди, які катаються як вареники у сметані. Але слід нагадати про безчинства і злочини, заподіяні піонерами капіталізму. Наприклад, конкістадорами, що заради золота жорстоко знищували індіанців. Абож работорговцями, на брудні гроші яких потім піднялася англійська промисловість. Вимушені слідом за Марксом визнати: при всій своїй огидності первинне накопичення мало в масштабах історії певне прогресивне значення. Але це зовсім не означає морального і тим більше правового виправдання злочинців - де б і коли б вони не жили!

Важко спростувати і неможливість повторення тих унікальних умов, що склалися на Заході в XVII-XVIII століттях. Перш за все, не було розвиненої капіталістичної системи, яка, скориставшись слабкістю окремої держави, негайно перетворила б її на колонію. Також нагадаємо тим, хто дурить голову нісенітницями про «українські особливості періоду первинного накопичення» і про те, що той же Маркс у тому ж «Капіталі» попереджав: для опису взята абстрактна країна з усередненими параметрами, на яку не впливає ніяке зовнішнє оточення.

І ось цю не лише абстрактну, а й застарілу модель спробували перенести на конкретну, абсолютно не схожу на західну, українську дійсність кінця XX-початку XXI сторіччя. В каламутні дев'яності було зруйновано власний, хай і дуже недосконалий світ, щоб на його уламках побудувати також далеку від досконалості копію чужого. І при цьому ніхто не врахував однієї важливої речі: для поступового нарощування «капіталістичних м'язів» у нас немає в запасі двох сотень років!

Списувати більшість наших проблем на те, що Україна протягом останніх п’ятнадцяти років долає шлях, який інші пройшли за сторіччя, - величезна помилка. Український «період первинного накопичення» пов'язаний не з швидким зростанням виробництва - як це було в класичній схемі, - а з його падінням. До того ж наші «акули капіталізму» не освоювали нових просторів, не розвідували родовищ, не будували заводів, не прокладали залізниць. Тому примітивне копіювання історичних понять неприпустимо.

Тим паче, що реальна приватизація власності здійснювалася у нас зовсім не за принципом придбання об'єктів тими, хто здатний бути ефективнішим власником. Сформований у нас бізнес - через проникнення у політику і владу - утримує і розширює свою власність, захоплюючи те, що раніш було власністю «всенародной социалистической». А всі політичні суперечки, чого б вони не стосувалися, де б і коли б не виплескувалися на голови пересічних громадян, - це лише відлуння безперервного її перерозподілу. І здається, дуже зручний засіб відволікання небажаної уваги суспільства від цього перерозподілу. Перерозподілу, від якого втомився народ, вже давно відокремлений від засобів виробництва.

P.S. За часи незалежності України виток капіталу за кордон оцінюється у $30 млрд. Щорічно «емігрує» $1-2 млрд. «Первинне накопичення» триває…

Марина Корчевська.


вернуться