N20

Содержание:
Украинские газотурбинные двигатели
Стратегический курс ОАО «ТУРБОАТОМ»
«ИСТИЛ (Украина)»: успешный опыт иностранного инвестирования
ОАО «ПЭМЗ им. К. Маркса»: электродвигатели мирового уровня
ОАО «ЭЛЕКТРОЗАВОД»: прежде всего – надежность
ОАО «ЯМЗ»: техника переднего края
ЗАО «АНА-ТЕМС»: от идеи до внедрения
Этот уникальный перлит!
Качество, закаленное в огне
«Золоті» українські технології третього тисячоліття
VI Конгрес ділових, наукових і творчих сил України
Що таке Європейський Союз?
ЄС розширюється:що з цього буде мати Україна
Україна - ЄС: економічна співпраця
Дніпропетровщина прямує до Європи
Сетевые технологии обмана
Размер - одна голова
На вашу книжную полку
З історії винаходів
«ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ» - добра традиція та нові ідеї
На помощь приходит «СТОИК»
НПФ «ИНБОР»: эффективные технологии очистки и восстановления прецизионных инструментов
Современному предприятию - современные технологии
Чтобы качество стало нормой
Посевным работам - надежную технику!
Агротехника плодородия
План - философия бизнеса
Три стратеги управления ростом
На вiдпочинок - в «Тереблю»!
Ганноверская ярмарка 2004

Слово редактора

Україна не Європа?

Україна стане новою Грецією. Прекрасне небо, що простирається над цим народом, його весела вдача, музикальність, родючі ниви тощо коли-небудь встануть від сну... Виникне цивілізована нація... Але усе це попереду...

Гердер Иоган Готфрид,
Щоденник моєї подорожі

Рядки, винесені як епіграф до цих нотаток, належать німецькому філософу-гуманісту, що побував в Україні в середині 18 століття... Але повернемося до заголовка. Вірніше, до частки «не» і знаку питання. «Україна - держава Центрально-Східної Європи. Вона займає південний захід Східноєвропейської рівнини та частину Карпат і Кримських гір. Територія України становить 603,7 тис.кв.км, або 5,7% території Європи. За площею вона перевищує такі великі країни Європи як Франція (544 тис.кв.км), Іспанія (505 тис.кв.км), Швеція (450 тис.кв.км), ФРН (356,3 тис.кв.км), Польща (312,7 тис.кв.км)».

Тобто в географічному відношенні і частка «не», і безглуздий, на перший погляд, знак питання відпадають. Не будемо влазити в історичні нетрі, але кожному ліпшому відомо, що протягом багатьох віків, включаючи і все XX сторіччя, перерозподіли зон впливу трагічно відбивалися на житті народів і держав Центральної Європи, у тому числі й України.

Початком налагоджування партнерських відносин незалежної України і Європейського Союзу можна вважати 1993 рік, коли Верховна Рада проголосила вступ до ЄС метою нашої зовнішньої політики. Протягом наступних років ввійшли в дію кілька угод з ЄС, але особливе значення має Угода про партнерство і співробітництво, що Україна підписала з ЄС в 1994 році першою з країн СНД.

З того часу питання про одержання Україною асоційованого членства в Євросоюзі піднімалось неодноразово, і домогтися цього, як вважає наше держкерівництво, треба хоча б до 2007 року. Однак, з огляду на рівень економічного розвитку і внутрішньополітичну ситуацію, які аж ніяк не влаштовують Євросоюз (можна подумати - нас влаштовують!), замість позитивної відповіді на це прохання в березні 2003 року нам було запропоновано статус сусіда.

На минулорічному ялтинському самміті Україна-ЄС обговорювалися перспективи співробітництва в умовах розширеного Євросоюзу, до якого в травні приєднаються ще десять країн. Європейські гості знову пораділи росту української економіки, однак Брюссель дотепер не задоволений виконанням Києвом деяких своїх зобов’язань щодо судової та адміністративної реформи, розвитку цивільного суспільства і свободи слова. А взагалі заспокоїли: Україна в майбутньому могла б стати членом ЄС, але це відбудеться, коли держава досягне необхідного рівня демократичного розвитку.

А ще зазначили, що безпосереднє сусідство України і Євросоюзу після його розширення відкриває нові можливості і припускає підвищення відповідальності в справі забезпечення миру, стабільності і розквіту в єдиній Європі, а також повинно сприяти більшій участі України у внутрішньому ринку Євросоюзу та у відповідних програмах ЄС з урахуванням стратегічних цілей і пріоритетів України.

ЄС відзначив великий внесок України в забезпечення миру та безпеки на планеті і визнав її здатність на стратегічне партнерство з Євросоюзом в реалізації її, планети, майбутньої безпеки. А спробували б не відзначити! Адже прецедент із ядерним роззброєнням України багато в чому пом’якшив загострену геополітичну ситуацію в цьому регіоні і практично поклав початок нової доби в розвитку Європи.

В листопаді 2003 року Європарламент затвердив резолюцію, де зазначена можливість вступу України в ЄС. В документі «Розширена Європа - сусідство: нові рамки відносин зі східними і південними сусідами» у відношенні України сказано, що «ЄС повинен залишити двері для приєднання відкритими, якщо процес реформ і далі буде продовжений». У резолюції також відзначається, що Україні варто відвести особливо важливу роль у контексті нової політики сусідства ЄС - з огляду на її розміри, географічне розташування, глибокі історичні, культурні, економічні та інші зв’язки з Центральною і Західною Європою, а також з урахуванням її потенціалу стати ще більш цінним партнером для ЄС». Дуже красиво виглядає, але чомусь схоже на «будет вам и белка, будет и свисток».

І ще нам чомусь здається, що ломитися у «відкриті двері» Євросоюзу з завзяттям, вартим кращого застосування, державі, яка себе поважає, не личить. Бо найважливіше, що може мати на меті держава, яка себе поважає, - це зробити життя своїх громадян пристойним за їхнім, європейським рівнем. І домагатися цього усіма можливими в рамках закону засобами. А коли це станеться, Європейський Союз сам розкриє навстіж свої двері. І переконається не тільки в нашій веселій вдачі, а й в тому, що народ України - цивілізована нація. Але усе це - попереду.



вернуться